Насправді, бенчмаркінг не був винайдений вчора або сьогодні, а був з нами ще з тих пір, як он у тієї сім'ї з будинку навпроти справи пішли набагато краще, ніж у всіх нас. Новизну до цього поняття внесли дорогі бізнес-консультанти, що наймаються фірмами всіх форм і розмірів для того, щоб вони пояснили, як зробити так, щоб їх доходи не відставали від доходів тієї ж сім'ї навпроти. Родоначальниками бенчмаркингу вважають японців, які навчилися ідеально копіювати чужі досягнення. Вони ретельно досліджували європейські і американські товари і послуги, щоб виявити їх сильні і слабкі сторони, а потім випускали щось подібне за нижчою ціною. При цьому японці успішно переносили технології і ноу-хау з однієї сфери бізнесу в іншу.

Бенчмаркінг в тому вигляді, в якому він відомий нам сьогодні, був розроблений в США в сімдесятих роках, але його основні концепції були відомі значно раніше. Дослідження наукових методів організації праці проводив ще Фредерік Тейлор (Frederick Taylor) в кінці дев'ятнадцятого століття. Вони також можуть вважатися основами концепції бенчмаркінга.

Сам термін «бенчмаркинг» відбувся від англійського слова benchmark («початок відліку», «карб»). У найбільш загальному сенсі benchmark — це щось, що володіє певною кількістю, якістю і здатністю бути використаним як еталон при порівнянні з іншими предметами. Бенчмаркінг є систематичною діяльністю, направленою на пошук, оцінку і навчання на кращих прикладах ведення бізнесу.

Згідно, Бернардо де Суза (Bernardo de Sousa), фахівця з контролю за якістю Ciba Geigy, за останні 50 років мир побачив чотири етапи змін у філософії управління:

1. 1950-і роки — «Управління завданнями» (Management by Objectives);

2. 1970-і роки — «Графіки Цінностей» — «собаки», «грошові корови», «ніші» і «висхідні зірки» (The Value Chart);

3. 1980-і роки — «Випередити конкурентів» (Beat The Competition);

4. 1990-і роки — Концентрація на «Процесах» (Focus on Processes).

Найостанніші зміни у філософії менеджменту указують на підвищену увагу до конкуренції. Зміни, що відбуваються з часом, у філософії менеджменту відображають конкурентне середовище, що змінюється. У 50х роках, коли попит був більше пропозиції, до завдань менеджменту входило лише встановлення кінцевих критеріїв і відстежування процесу їх досягнення. Проте вже в дев'яностих роках пропозиція значно перевищувала попит і менеджмент почав замислюватися про те, як випередити показники конкурента у виробничих і маркетингових «процесах».

Існує величезна кількість трактувань поняття бенчмаркінгу. Одні вважають його продуктом еволюційного розвитку концепції конкурентоспроможності, інші — програмою поліпшення якості, інші ж зараховують його до екзотичних продуктів японської бізнес-практики. Проте існує спільний знаменник, до якого можна привести різні визначення бенчмаркінгу. Записавши його в простій і ясній формі, ми прийшли до наступного визначення:

Бенчмаркінг - це процес знаходження і вивчення найкращих з відомих методів ведення бізнесу.

Застосування бенчмаркінгу полягає в чотирьох послідовних діях: розуміння деталей власних бізнес-процесів, аналіз бізнес-процесів інших компаній, порівняння результатів своїх процесів з результатами аналізованих компаній та впровадження необхідних змін для скорочення розриву.

Метою бенчмаркінга є знаходження бізнесу, у якому справи йдуть краще, ніж у вас. Але цього недостатньо: після знаходження кращого способу управління і ведення справ, ви як і раніше повинні будете самостійно знайти відповідь на питання «як зробити це краще?».

Бенчмаркінг може здатися схожим на конкурентний аналіз, хоча насправді він є більш деталізованим, формалізованим і упорядкованим, ніж підхід конкурентного аналізу (табл. 1). Суть сьогоднішнього трактування бенчмаркінгу - "безупинний систематичний пошук і впровадження найкращих практик, що приведуть організацію до більш досконалої форми".

Таблиця 1. Порівняння підходів бенчма