Європейська валютна система є результатом координації валютної політики та механізмів валютного регулювання країн Західної Європи. Як форма організації валютних відносин країн — членів ЄС Європейська валютна система в сучасному вигляді почала діяти з березня 1979 р.

Основними рисами ЄВС є:

- встановлення режимів спільного коливання валютних курсів;

- створення колективної валюти;

- використання валютних інтервенцій для підтримки ринкових курсів валют у межах погоджених відхилень;

- стимулювання європейських інтеграційних процесів.

Попередником ЄВС був режим спільного коливання валютних курсів, введений країнами ЄЕС з метою стимулювання процесу західноєвропейської економічної та валютної інтеграції і захисту фінансових ринків, який застосовувався країнами — членами ЄЕС з квітня 1972 до березня 1979 р. (до введення ЕКЮ) і називався "європейською валютною змією".

Застосування цього методу є своєрідною формою валютного коридору і пов'язане з прийняттям у 1971 р. плану Вагнера — поетапне створення економічного і валютного союзу, кінцевою метою якого було забезпечення повної взаємної конвертованості валют країн ЄЕС на основі незмінних паритетів. Після припинення обміну доларів США на золото в серпні 1971 р. у більшості країн були введені режими вільного валютного курсоутворення. 24 квітня 1972 р. Німеччина (ФРН), Франція, Італія, Нідерланди, Бельгія і Люксембург прийняли рішення про колективне "плавання" своїх валют відносно долара США та валют інших країн. Ця система коливання валютних курсів отримала назву "змія в тунелі". ("Змія" в графічному зображенні системи означала вузькі межі коливань курсів валют країн ЄЕС між собою ± 1,125%, а "тунель" — зовнішні межі їх спільного коливання до долара США та інших валют ± 2,25%) (рис. 1). Курси валют по відношенню одна до одної утримувалися за допомогою валютних інтервенцій центральних банків. Щомісяця між країнами-учасницями здійснювалося вирівнювання пасивного сальдо через викуп своєї валюти у центральних банків інших країн в обмін на конвертовану валюту. Цей режим існував як перехідний для створення Європейської валютної системи і відіграв значну роль у розвитку європейського і світового валютних ринків.

Рис. 1. Схема здійснення валютних інтервенцій центральними банками в Європейській валютній системі

З метою надання кредитів країнам — членам ЄЕС для погашення дефіцитів платіжних балансів, здійснення розрахунків та підтримки валютних курсів 6 квітня 1973 р. був створений Європейський фонд валютного співробітництва (ЄФВС — European Monetary Cooperation Fund, EMCF). Ресурси ЄФВС формувалися за рахунок внесення 20% офіційних золотих і доларових резервів країн — членів ЄВС. Обсяг цих коштів коливався, оскільки золотовалютні резерви щоквартально підлягали переоцінці у зв'язку зі зміною валютних курсів та цін на золото. Операції із взаємної підтримки курсів валют у рамках ЄФВС здійснювалися завдяки механізму багатостороннього клірингу по сальдо взаємних зобов'язань і кредитів центральних банків.

Створення ЄВС пов'язане з кризою Бреттон-Вудської валютної системи та виникненням Ямайської валютної системи як противаги останній. До 1991р. ЄВС використовувала в основному елементи валютного регулювання, напрацьовані за роки співробітництва між центральними банками країн Західної Європи в 1972—1979 роках (валютні коридори). Ініціаторами створення ЄВС були Німеччина (ФРН) та Франція. Основна мета створення і функціонування ЄВС полягала в поглибленні інтеграційних процесів у межах країн Спільного ринк